Людей з найбілішою шкірою можна побачити в північній Європі, їх відносять до нордичного типу. Люди з найчорнішою шкірою живуть у західній Африці. У жителів Південно-Східної Азії шкіра жовтого кольору. Проте шкіра більшості людей не чисто біла, чорна або жовта, а містить сотні відтінків світлого, смаглявого або коричневого кольорів.

У чому ж причина всіх цих відмінностей у кольорі шкіри лю­дей? У хімічних процесах, які протікають у тілі й шкірі людини. У тканинах шкіри є колірні компоненти, звані «хромогенами», які саміпо собі безбарвні. Але коли на них впливають певні ферменти, шкіра набуває відповідного кольору.

У кіно та в книгах часто зустрічаються ситуації, коли людина залишає на чомусь свої відбитки пальців. Потім їх знаходять, і це до­водить, що саме вона була у визначеному місці. Помилки тут бути не може. А чому - ми зараз Вам і пояснимо. Якщо Ви подивитеся на подушечки своїх пальців, то побачите мережу маленьких борозенок. Вони містять рецептори дотику нашої шкір У кожної людини індивідуальний малюнок (відбиток) цих ліній, як неможливо змінити. Навіть якщо кілька разів сильно обпалити шкі подушечок пальців, то після загоєння на них все одно виявиться т же відбиток!

У відбитків пальців є безліч характеристик. Але немає людей, у яких вони повністю б збігалися.

Коли ми говоримо про людське тіло, то звично називаємо серце, печінку або мозок органами. Вони мають свої певні функції, які й виконують. А чи знаєте ви, що й шкіра є органом тіла?

Тоді як інші органи займають порівняно мало місця, шкіра роз­стилається по всьому тілу тоненькою оболонкою площею 20 000 см^?. Число складних структур, які є на кожному квадратному сантиметрі шкіри, починаючи з потових залоз і закінчуючи нервами, справді фантастичне.

Можливо, вам сотні разів доводилося вимірювати свій пульс. Адже це зовсім нескладно — виміряти пульс у себе або в кого-не-будь іншого. Коли це робить медсестра або лікар, пацієнт сидить або лежить. Рука його знаходиться в розслабленому стані, а великий па­лець повернений вгору. Вказівним пальцем медсестра намацує бит­тя пульсу на зап'ястку пацієнта біля основи його великого пальця. Удари рахуються протягом однієї хвилини.

Для нормальної життєдіяльності людському організму необ­хідна певна постійна кількість крові. І хоча здорова людина без за­грози для життя може втратити до третини всієї крові, проте тривала втрата крові може бути дуже небезпечною.

Природа захистила нас від цієї небезпеки, наділивши нашу кров здатністю до зсідання. Якби зсідання відбувалося в кровоносній системі, то це було б ще небезпечніше. Але кров не коагулює (не зсідається), коли стикається з гладкими стінками кровоносних судин. Дійсно, якщо кров налити до гладкостінної або змазаної жиром скляної посудини, то вона не зсяднеться! Якщо ви опустите в кров скляну паличку, при цьому кров також не зсідатиметься; але якщо ви опустите туди дерев'яну паличку, то процес зсідання одразу ж поч­неться!

Кров, яка тече по наших артеріях, капілярах і венах, містить безліч різних речовин і клітин. Кожна складова крові має свої функції та призначення.

Перш за все в крові є рідинна складова, яка називається плаз­мою. У складі крові її трохи більше половини. Вона має яскраво-жовте забарвлення і густіша за воду, тому що в ній розчинено багато речовин.

Що це за речовини? Протеїни, антитіла, які протистоять хво­робам, фібриногени, що сприяють згортанню крові, вуглеводи, жири, солі, а також кров'яні клітини.

Важко повірити, що кров у різних людей неоднакова й довгий час наука цього не знала! Лікарі прово­дили переливання крові однієї людини іншій, зовсім не підозрюючи, що вона різниться одна від іншої. І тому в по­ловині випадків, замість очікувано­го поліпшення, пацієнту ставало гірше, й він часто помирав.

Якщо говорити загалом, то кров циркулює тому, що її «качає» серце. А вени й артерії при цьому служать трубами для її переганян­ня. При циркуляції крові кисень з легень і поживні речовини з органів травлення розносяться по всьому тілу, а відходи виводяться з тканин.

Такі випадки зустрічаються нечасто. Але оскільки ходіння уві сні все-таки буває, то в цьому немає нічого таємного.

Щоб зрозуміти це явище, слід почати з самого сну. Сон нам потрібен для того, щоб стомлені органи й тканини нашого організ­му могли відпочити й відновитися. Ми все ще не маємо в своєму роз­порядженні точного наукового пояснення, як і чому ми спимо, але вважається, що в мозку є центр сну, який і регулює стан сну й не­спання організму.